Кохання та відносини

Солодка любов.

Валерія вчилася на другому курсі престижного вузу, вона була не з багатої родини, батьки довго збирали гроші на її навчання, допомогли і бабусі з дідусями. Мама хотіла дати їй гарну освіту, щоб хоч вона змогла заробляти собі на пристойне життя, а не зводити кінці з кінцями як вони з татом. Тому вона намагалася підробляти щоб хоч трохи полегшити батькам життя.

Ще на першому курсі вона почала заходити в кондитерський магазин, Валерія дуже любила солодке, незабаром вона познайомилася з продавцем, вона любила забігти до нього і трохи побалакати. Худобу спочатку здався їй дуже дивним, але потім вона дізналася, що він був не традиційної орієнтації, але це не заважало їй з ним дружити. Іноді він просив її доглянути за магазином, поки він не надовго відлучався.

Біля магазину були постійні покупці, і навіть багато приїжджали досить з далеких районів міста, Худобу ніби знав, хто що хоче. Магазин був хоч і не великий, але в ньому завжди було багато народу, він приносив досить хороший прибуток з інших магазинів що були у його господаря.- Привіт Худобу,- втомлена Валерія зайшла в магазинчик.

– Привіт, ти втомлена, замовлення далеко возила?- Худобу із співчуттям подивився на неї.- Так, так ще й такий клієнт попався,- вона зіщулилася.- У тебе сьогодні щось тихо.

– Хотів закритися на перерву, сьогодні і у мене був важкий день, стільки народу,- він важко зітхнув і присів на стілець.- У тебе в магазині справа йде на лад, премію б тобі треба дати, в іншому магазині пусто було.Худобу з подивом подивився на неї.

– Я сьогодні просто повз проїжджала і заглянула від цікавості,- Валерія з посмішкою знизала плечима.- Господар твій жаднюка.- Чому? Мені як раз сьогодні видав премію.

Даремно ти так він дуже хороша людина, а який симпатичний,- він посмішкою закотив очі.- Худобу.- Ти така гарна дівчина і красива, і розумна.

– Ага, а твій господар тільки й чекає таку старчиху як я,- Валерія усміхнулася.- Ось ти непослух,- він легенько стукнув її по плечу.Валерія розреготалася.

– Гаразд, підемо чаю поп’ємо, цукерку тобі дам за рахунок закладу.- Тільки одну?- Ось ти ласунка, скільки не дай все мало,- Худобу засміявся. Вони тільки сіли пити чай, як з чорного ходу зайшов молодий чоловік.

Худобу встав, Валерія розгубилася і теж встала.- Вхідні двері чомусь виявилася закрита, хоч цю залишили відкритою,- він з цікавістю почав розглядати Валерію.- Дивно чому вона закрита,- Худобу спохмурнів і попрямував подивитися.

В кімнаті стало тихо, Валерія відчувала себе не вправно під пильним поглядом незнайомця.- Я дивлюся ви тут чай п’єте?- Я, ми, ви не лайте Худоби, це я,- вона заїкалася.- Що ви?- він усміхнувся.

– Чай,- вона показала на гуртки.- Ви не подумайте, я завжди оплачую що, з’їдаю,- Валерія не знала господар це чи ні, але на всяк випадок вирішила так сказати.Він хотів щось сказати, але зайшов Худобу.

– Двері відчинені.- А я не зміг зайти, ну да ладно, я в кабінеті папку з документами забув.- Може чаю?- Ні, дякую, я поспішаю.

Валерія дихала через раз намагалася не дивитися на незнайомця, вона переживала за Худоби, якщо це його господар то влетить ж йому за це.Незнайомець пройшов у кабінет і майже відразу вийшов.- Все добре.

– І тобі бос.Валерія дивилася вслід господарю магазину.- Видихни,- Худобу з посмішкою дивився на неї.

– Ох і потрапить тобі за це. З чого ти взяла?- Не знаю, просто ми тут п’ємо чай, а в магазині нікого немає.- Макс хороший хлопець.

– Так це славнозвісний солодкий король Максиміліан Доріан.Худобу здивовано звів брови.- Солодкий король?- Я чув дівчата його так називають і мріють з ним зустрітися.

– Так, завидний наречений, тільки його нова подружка, така стерва.- Не хоче упустити своє щастя.- Яке щастя? Грошовий мішок не хоче втратити, так краще скажи.

Солодкий король, треба ж придумали,- Худобу знову усміхнувся.- Красунчик правда?- Я його толком не розглянула,- Валерія збрехала щоб Худоба більше не діставав її.Вони ще трохи поговорили і Валерія попрямувала в гуртожиток, в пам’яті спливав образ високого, чорноволосого, кароокого Макса.

Поки дівчата мріють з ним зустрітися, ходять по дорогих клубах, в надії побачитися з ним, а вона несподівано зустріла його в його ж власному магазині. Валерія зайшла в кімнату і впала на ліжко, вона сьогодні втомилася, було багато доставок, та й до того ж таке потрясіння як Максиміліан Доріан, вибило її взагалі з колії.Трохи повалявшись вона взялася за підготовку до тесту, їй треба було добре вчитись, що вона успішно і робила.

На наступний день Валерія і не згадувала про Макса, у неї був складний тест, знову безліч посилок, до вечора вона ледве притягала ноги і відразу лягла спати. Вона крізь сон чула, як її сусідка по кімнаті знову збирається в клуб.- Ти підеш з нами?- Навіщо?- Потусити, може зустрів кого.

– Ні, я сьогодні втомилася.Валерія взагалі майже нікуди не ходила, вона знала чим, можуть закінчиться всі ці походи по клубам. В свій час її старша сестра постраждала від цього і досі її життя не склалося, а адже минуло вже кілька років.

Вона накрилася з головою і спробувала заснути, погані спогади так і полізли в голову.Спати перехотілося, вона взяла перший-ліпший журнал і на першій обкладинці на неї дивився усміхнений Максиміліан і його красунею подружкою.- Так, красуня,- вона поклала журнал і взяла книжку, скоро новий тест і треба до нього підготуватися.
Поступово все знову стало на свої місця, вона приходила в магазинчик до Худоби, іноді допомагала йому, якщо був великий наплив людей, але більше Маку не бачила. Та й Худоба був останнім часом якийсь заклопотаний і зайвий раз не ставив ніяких питань. продовження

Related posts

Leave a Comment